Для сімдесятирічної Софії світ давно стиснувся до розмірів захаращеної квартири, де час вимірюється кількістю випалених папірос та серіями телевізійних детективів. Її самотність — це свідомий вибір, присмачений гіркою кавою з надбитого горнятка та мовчазним товариством киці Анфіси. Софія впевнена, що її історія вже дописана, а майбутнє — це лише повторення вчорашнього дня. Проте війна, що ламає долі мільйонів, раптово вривається і в її застигле життя, залишаючи на порозі найменше і найтендітніше сподівання. Поява маленької Любці, яку врятували з-під тіні колон, що сунули на Херсон, перетворює старече помешкання на крихкий острів безпеки. Жінка, яка забула, як це — піклуватися про когось, крім себе, постає перед найскладнішим іспитом: захистити дитинство від холоду реальності. Любця ж, озброєна лише маминою обіцянкою про швидке повернення, змушена шукати опору в незнайомій бабусі та вчитися жити у світі, де маршрути додому тепер пролягають через мінні поля та лінії фронту. Попри весь біль і розгубленість, життя бере своє. У квартирі Софії знову лунає сміх, б’ється на щастя старий сервіз і з’являються нові друзі, які стають для дівчинки названою родиною. Це історія про те, як війна руйнує плани, але не може знищити віру в диво. У найтемнішу ніч двоє людей — одна на початку шляху, а інша на схилі літ — стають світлом одне для одного, доводячи, що серце здатне відтанути навіть тоді, коли здається, що все навколо замерзло назавжди.