Шотландія й досі береже свого національного барда так ревно, як ми — Шевченка. Роберт Бернс став для шотландців не просто поетом, а частиною живої культурної тканини. Англійська літературна енциклопедія підкреслює: жоден інший поет не здобував такої стрімкої й по-справжньому всенародної любові. І це справді помітно — щороку 25 січня, у день його народження, родини збираються разом, читають улюблені вірші, влаштовують традиційні «бернсівські вечері» та знову і знову повертаються до його мудрості, гострого гумору й людяності. Деякі твори Бернса в блискучих перекладах Миколи Лукаша так природно лягають у канон української культури, що здається, ніби вони завжди були поруч із нами. І це не дивно: історичні долі Шотландії та України мають чимало паралелей — і в боротьбі за самобутність, і в любові до слова, і в глибокому пошуку національної душі. Бернс у цьому ряду — не просто класик, а голос, що долає кордони й час.