«Жінка і війна» — два слова, що належать до одного роду, але несуть у собі геть різний зміст. Жінка — це м’якість, творчість, життя, народження й домашнє тепло. Війна — це темрява, руйнування, жорстокість і смерть. Доктор Наташа бачила цей контраст зблизька від перших днів повномасштабного вторгнення. Вона була поруч із жінками-волонтерами, з тими, хто пережив окупацію, з тими, хто виношував нове життя під звуки вибухів. Вона чула історії, розказані тремтячими голосами; підтримувала вагітних, приймала пологи; лікувала, заспокоювала, говорила і просто обіймала. Усе почуте та пережите вона склала у свою «скарбничку пам’яті». Тепер кожен читач може зазирнути в цю скарбницю. Тут — сльози й усмішки, зустрічі й прощання, страх і невимовна радість появи на світ нових українців. У цих історіях — теперішній портрет ЖінкиUA: сильної, вразливої, незламної, такої, що продовжує жити, любити й народжувати навіть тоді, коли світ довкола горить.
