Ця повість — тонка психологічна подорож у внутрішній світ Івана Франка, яка намагається розгадати таємницю його найінтимнішої збірки «Зів’яле листя». Для сучасників поета поява такої відвертої лірики стала справжнім потрясінням: як міг «вічний революціонер» та незламний Каменяр виявити таку «людську слабкість» і тугу за втраченим коханням? Твір майстерно досліджує ту межу, де закінчується літературна містифікація («фікція», як стверджував сам Франко) і починається болюча автобіографічна сповідь. Центральною віссю сюжету є знаменитий вірш «Тричі мені являлася любов». Повість крок за кроком відкриває завісу над долями жінок, що стали музами поета, і чиї образи він зашифрував у своїх поезіях.