Там, де колись височіли мури давнього монастиря поблизу Добромиля, тепер панує гнітюча тиша психіатричної лікарні, а на зміну смиренним ченцям прийшли знедолені пацієнти. Проте в години, коли небо розривається грозовою зливою, а мешканці закладу занурюються у сон, у цих стінах оживає голос, що не належить нашому часу. Слуга з Добромиля, таємничий дхампір, народжений від союзу опиря та відьми, починає свою сповідь, яка охоплює неймовірні сім століть. Він був свідком епох, що змінювали одна одну, бачив велич князівств та руїни імперій, і тепер повернувся до джерел, щоб нарешті розірвати або ж замкнути містичне коло долі. Його історія — це багатошарове полотно, де межа між реальністю та міфом стає прозорою. У цьому химерному просторі події минулого не зникають, а накладаються на теперішнє, немов пласти ґрунту під фундаментом монастиря, створюючи особливу енергетику Добромильського краю. Герой постає не просто оповідачем, а хранителем пам'яті землі, яка пам'ятає кожну краплю крові та кожен промінь надії. Це розповідь про вічне повернення, про тягар безсмертя та про нерозривний зв’язок людини з місцем, яке її породило. Роман Галини Пагутяк, відзначений Шевченківською премією, став знаковою подією в українській літературі, занурюючи читача в атмосферу магічного реалізму на національному ґрунті. Авторка майстерно поєднує історичні факти з готичною містикою, досліджуючи глибинні пласти підсвідомості та колективної пам'яті. Це інтелектуальна подорож у світ, де час не має лінійності, а кожна людина є лише частиною великого таємничого задуму, що втілений у камені та легендах старовинного Добромиля.