Віро вирушає з Києва до Афін, якими марила все життя, проте її подорож далека від звичайної туристичної прогулянки. Головна мета дівчини — зустрітися віч-на-віч із відомим письменником, якого вона звинувачує у крадіжці свого недописаного роману. Вона прагне справедливості та відповідей, але щойно Віро ступає на грецьку землю, омріяна країна починає перетворюватися на химерну й небезпечну пастку, де межа між реальністю та міфом стає дедалі тоншою. Замість затишних вуличок Віро знаходить світ, просякнутий відлунням давнини: вона марить елевсинськими містеріями, чує забуті гімни богам і бачить видіння, яким немає місця в сучасному місті. Тривожні знаки переслідують її на кожному кроці: випадкова жінка на базарі кидає в обличчя фатальне пророцтво, а на стіні будинку під самим Акрополем з'являється кривавий напис: «Еврідіка мусить померти». Ці слова стають похмурим рефреном її перебування в Греції, змушуючи дівчину замислитися над справжньою роллю, яку їй відведено в цій історії.