Ці події відбувалися надто давно, і пам'ять про них поступово ховається під високими травами забутих степових могил. Подібні книжки мали б з’явитися в наших бібліотеках ще десятиліття тому, проте український народ довгий час був позбавлений права на власну правду. Ми змушені були мовчати, перебуваючи в межах величезної деспотичної держави, яку цинічно називали щасливою країною рад. Сьогодні, коли останні очевидці тих страшних років відходять у вічність, ми намагаємося дбайливо зібрати кожне зернятко їхніх спогадів. На сторінках цього видання оживають розповіді про справжніх хлопчиків та дівчаток, які колись так само гралися, мріяли та інколи не слухалися батьків. Це щирі свідчення звичайних дітей, записані з їхніх слів або збережені в родинах протягом багатьох поколінь. Автор особисто знайомий із багатьма оповідачами, адже серед них є бабусі близьких друзів та її власна рідна людина. В Україні неможливо знайти сім’ю, якої б не торкнулося чорне крило Голодомору та не залишило по собі глибокого сліду.