«Не моє Заполяр’я» — це надзвичайно інтимна та водночас історично масштабна частина мемуарного циклу «На березі часу» Валерія Шевчука. У цій книзі класик української літератури постає перед нами не як визнаний майстер, а як 24-річний «солдат на перевихованні», якого радянська система намагалася зламати віддаленістю від дому та чужим середовищем. Центральна вісь видання — майже щоденне листування між Валерієм та його молодою дружиною Неонілою Біличенко. Це не просто приватні листи, а справжній епістолярний роман у реальному часі, де кожне слово просякнуте болем розлуки та відторгненням чужого світу.