Ласкаво просимо в невеличке смт біля Луганська. Тут час зупинився десь між «совком» та буремними 90-ми. Це світ, де істину черпають із газети «СПІД-Інфо», а хвороби лікують у «волшебного дєда», що викатує яйцем. Тут панують залізобетонні правила: «не жили харашо — не треба й починать», а народження дівчинки — це лише поява нової «помощниці». Авторка з нещадною іронією та сарказмом описує життя тих, кому не пощастило народитися «самим умним» у середовищі, де будь-яка інакшість карається суспільним осудом. «Мій прапор запісяв котик» — це смішний до кольок і водночас страшний до дрижаків зліпок реальності, яка, на жаль, досі існує поруч із нами.