Варшавський інтелігент часів ПНР, у якого так багато рис самого Конвіцького, отримує “пропозицію, від якої неможливо відмовитися”. На знак протесту він повинен вчинити самоспалення під Палацом культури, символом радянської присутності. Герой вирушає у свою останню мандрівку Варшавою… Спотворена дійсність, життя у світі всюдисущої брехні, маячні, коли герой не знає, який насправді рік, місяць, зима зараз чи літо, які події сталися в минулому, а що відбувається тут і тепер — ось неодмінні риси варшавського пейзажу, над яким височіє Палац культури, викликаючи страх, ненависть і магічний жах…