Замість іграшок — шматок деревного вугілля. Замість альбому — клаптик мішка з-під цементу. У червні 1943 року дитинство тринадцятирічного Томаса Ґеве закінчилося. Його депортували до Аушвіцу, відірвали від матері й кинули в жорна нацистської машини смерті. Але навіть серед бруду, голоду та жорстокості він знайшов спосіб чинити опір — він почав малювати. Томас став маленьким хронікером пекла. Він фіксував усе: від архітектури бараків до буденного життя в’язнів, від моментів відчаю до рідкісних проявів людяності. Переживши три концтабори і дочекавшись звільнення у п'ятнадцять років, він відтворив ці ескізи по пам'яті. Ця книга — це галерея з понад вісімдесяти малюнків, що стали беззаперечним доказом злочинів і гімном незламності людського духу.