Жабуню викрали з колиски ще немовлям і забрали далеко від людського світу — у володіння фейрі, де серед болотяних духів вона виросла, не знаючи своїх батьків, але оточена дивакуватою, чарівною турботою. Коли дівчині виповнилося п’ятнадцять, настав час повернутися до світу людей: їй судилося стати хрещеною новонародженої принцеси та подарувати їй благословення. Здавалося, усе просто — але навіть після багатьох років навчання Жабуня так і не навчилася бути справжньою фейрі. І саме тому день, який мав стати урочистим, перетворився на початок хаосу, що змінив її долю назавжди. Минуло двісті років. Біля густого живоплоту, сплетеного з терну гострого, мов клинки, і стебел товстих, як людське тіло, зупиняється мандрівний лицар. У стародавніх легендах він читав про прекрасну принцесу, ув’язнену у вежі, але там не згадувалося про іншу істоту — самотню Жабуню, яка вже два століття стерегла прокляття, заховане серед цих заростей.