Ця книга — більше ніж щоденник, що охоплює бурхливе десятиліття (1989–1999). Це хроніка душі, яка обрала шлях втечі від метушні у світ творчості та споглядання. Костянтин Москалець запрошує читача у свою «Келію» — простір тиші, де народжуються найважливіші думки. Тут ви не знайдете політики чи побутових дрібниць, натомість знайдете глибокі есеї про те, як зберегти внутрішню рівновагу, що таке справжня «нікомуненалежність» і як перетворити власне життя на витвір мистецтва. Це читання-медитація, яке повертає смак до життя у його повноті.