Коли життя у великому місті розлітається на друзки, а творчий голос затихає, порятунком може стати лише місце, де час тече інакше. Для Емілі Вілсон таким прихистком стає острів Бейнбридж. Але те, що починалося як спроба втекти від болю розлучення та порожньої сторінки нового роману, швидко перетворюється на заплутаний лабіринт, де межа між минулим і теперішнім стає прозорою, як прибережна хвиля. Бейнбридж зустрічає Емілі не лише солоним вітром, а й важкою мовчанкою старожилів. Виявляється, що затишні будиночки на березі океану приховують секрети, про які не прийнято говорити вголос. Бабуся Бі, зазвичай тепла та мудра, раптом стає тривожною, коли на горизонті з’являється загадковий Джек. Чому вона так затято противиться цьому знайомству? Яку тінь минулого вона бачить у його очах? Ключем до розгадки стає знахідка, що пахне старим папером та забутими надіями — щоденник Естер Джонсон за 1943 рік. Читаючи рядки, написані під час Другої світової війни, Емілі розуміє, що трагедії та пристрасті вісімдесятирічної давнини все ще відлунюють у коридорах будинку її бабусі. Долі двох жінок — молодої письменниці з ХХІ століття та таємничої Естер — дивовижним чином переплітаються, змушуючи Емілі не просто шукати істину, а й заново вчитися жити та кохати.