Еміль живе у світі без снів — він страждає на тотальне безсоння. Його мама живе у світі без минулого — її пам'ять згасає, стираючи імена і обличчя. Вони втекли на віддалений засніжений острів, щоб сховатися від усіх, покладаючись лише на дивний ритуал, який тримає маму при тямі. Але тишу ізоляції розбиває нічний дзвінок. Голос, який неможливо сплутати, благає: «Допоможи мені повернутися!». Еміль опиняється перед вибором: повірити у неможливе і спробувати витягнути брата з потойбіччя чи визнати, що божеволіє. Це історія про тонку межу між реальністю і маренням, де забуті мамині спогади можуть бути ключем до страшної таємниці.